ООО «БОНАСЕНС»

Правовое сопровождение бизнеса

Главная
Wednesday, 20 Sep 2017
  • Russian (CIS)
  • English (United Kingdom)
LOADING
PREV
NEXT
http://bonasens.com.ua/components/com_gk3_photoslide/thumbs_big/862753681825support4.jpg
http://bonasens.com.ua/components/com_gk3_photoslide/thumbs_big/270095638202support.jpg
http://bonasens.com.ua/components/com_gk3_photoslide/thumbs_big/202392725093formation.jpg
http://bonasens.com.ua/components/com_gk3_photoslide/thumbs_big/376910879517man.png
http://bonasens.com.ua/components/com_gk3_photoslide/thumbs_big/714685270095638202support.jpg

Предоставляемые услуги

  • Юридические услуги
  • Аудит
  • Ликвидация, реорганизаци…
  • Регистрация бизнеса
  • Ведение учета

Юридические услуги

Весь спектр юридических услуг для Вашего бизнеса: комплексное юридическое обслуживание, консультации, суды, подготовка и проверка документов, сопровождение сделок, защита Ваших интересов перед контролирующими органами.

Подробнее

Аудит

Обязательный, инициативный, тематический. Проверки бухгалтерского и налогового учета.

Подробнее

Ликвидация, реорганизация, банкротство

Комплексное сопровождение процедур ликвидации, реорганизации и банкротства предприятий – все этапы

Подробнее

Регистрация бизнеса

Дорога начинается не с первого шага, а с мысли о нем… Регистрации, внесение изменений, смена адреса, реорганизация

Подробнее

Ведение учета

Есть несколько способов разбивать сады: лучший из них – поручить это дело садовнику. /Карел Чапек/ Ведение бухгалтерского и налогового учета, постановка учета на предприятии, сдача отчетности.

Подробнее

В України вже стає традицією під Новий рік приймати зміни до податкового законодавства. В цьому році навколо податкової реформи спрощеної системи оподаткування (далі- ССО) точилося чимало дискусій, адже Мінфіном було запропоновано доволі суперечливу концепцію, яка реально могла б стати основою для нового Закону про внесення змін до Податкового кодексу України. Якщо тезово згадати цю пропозицію, можна виділити наступне:

залишити на спрощеній системі тільки ФОП;

створити групи А, Б, В, де в групі А дохідне більше 300 тис. грн., в групі Б ‒ до 2 млн. грн., в групі В ‒ фіксований сільськогосподарський податок з обсягом доходу до 2 млн. грн.;

ЄСВ ‒ на рівні 20 %, а згодом його скасування;

більшість «спрощенців» зобов'язати застосовувати касові апарати тощо.

Як бачимо, такий би розвиток подій реально «здув» малий і середній бізнес з економічної арени держави та загнав би або «у підпілля», або у загальну систему оподаткування, або взагалі знищив. Але ж потрібно знати українськи законодавчі традиції: спочатку приведи цапа, а потім його позбудься и усі будуть задоволені – ці традиції ще Азіров закладав.

Тому ті зміни, що були прийняти Верховною Радою України 24 грудня (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») в частини ССО платникам вже не здаються чимось страшним та химерним. Але якщо спробувати розібратися глибше із прийнятими змінами, то виявляється не все таким райдужним. Коротко виділимо наступні зміни:

1,2 групи залишено без змін;

3 група ‒обсяг доходу зменшили з 20 млн. грн. до 5 млн. грн.;

ставку оподаткування для 3 групи змінили з 2% до 3% для платників ПДВ, з 4% до 5%, де сплата ПДВ входить у цей податок;

4 група ‒ зміна з 0,09-1,35 % нормативно-грошової оцінки 1 га землі на 0,16-5,4 % нормативно-грошової оцінки 1 га землі.

Між іншим, хотілося б нагадати, що однією з основних засад податкового законодавства є стабільність(ст. 4 ПКУ), що означає зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.В свою чергу податкове законодавство має відповідати основним засадничим принципам, які покладені в основу системи оподаткування в Україні, та не може їм суперечити. Тобто, відповідні зміни мали прийматись максимум до 01.07, щоб дати змогу підприємцям спланувати свою діяльність у відповідності зі змінами. Але кого це зупиняє?

Для чого в загалі стабільність законодавства? Якщо у Уряді не знають, то нагадаємо: для можливості планувати бізнес.

Про те, відповідно до пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України перехід із загальної системи оподаткування у спрощену здійснюється не пізніше 15 календарних днів до початку нового календарного кварталу (який починається з 01.01); відповідно до пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 ПКУ перехід на іншу групу чи іншу відсоткову ставку в межах єдиного податку повинен здійснюватись також не пізніше 15 календарних днів до початку нового календарного кварталу; відповідно до пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платник може відмовитись від сплати єдиного податку не менш, як за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу.

З огляду на те, що зазначені вище зміни були прийняті 24 грудня (за 7 днів до початку нового бюджетного року), платникам не дали можливості скористатись своїм законним правом, здійснити податкове планування свого бізнесу на новий рік та обрати оптимальні для себе умови, тому останні вимушені прийняти правила гри, які їм нечесно нав'язали.

Проте яке там планування. «Усім вийти із сутінок!» пропонує Яценюк – нічна варта у діє…

Як відомо, 03 вересня був прийнятий Закон «Про електронну комерцію», який набув чинності 30 вересня. З прийняттям цього Закону прогнозують новий виток у розвитку торгівлі в Україні взагалі та в інтернет-торгівлі зокрема. Звичайно, положення цього нормативного акту ще неодноразово будуть критикуватись та перевірятись часом і практикою, але взагалі Закон дозволяє вивести інтернет-торгівлю з тіні та розглядати цей вид торгівлі як повноцінний поряд із традиційною торгівлею.

Розглянемо деякі питання, що безпосередньо стосуватимуться суб'єктів господарювання.

Перш за все треба розуміти, кого стосується цей Закон. У ст. 3 п. 15 надано визначення суб'єкта електронної комерції, де зазначається, що це суб'єкт господарювання, який реалізую товари, виконую роботи, надає послуги, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує товари, роботи, послуги. При цьому у ст. 1 ч. 2 зазначено, що дія Закону не поширюється на правочини із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги, крім випадків, коли сторони домовились про поширення на них норм цього Закону.Отже, продавець (виконавець) повинен бути суб'єктом підприємницької діяльності, а покупець як фізичною особою, так і підприємцем.

На своєму сайті продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг відтепер повинен надати наступну інформацію: повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця; місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи - підприємця; адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину; ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи – підприємця; відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню; щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та, у разі доставки товару, - інформація про вартість доставки; інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню. Іншими відомості, до яких споживачі повинні мати доступ, можуть бути, зокрема, Закон «Про захист прав споживачів», різні правила щодо торгівлі продовольчими, непродовольчими товарами, надання послуг і виконання певних робіт, адреси, номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів, книга скарг і пропозицій (як же вона буде виглядати на сайті? І чи повинна бути затверджена електронна версія такої книги?).

Також викликає запитання щодо розміщення інформації про місце реєстрації і фактичного проживання ФОП (!). Як мінімум, це порушує права підприємця як людини щодо його конфіденційності. Але це проблема загальна щодо сприйняття ФОПа як людини і як підприємця, в цьому ж законі це питання вирішили залишити як є.

Щодо розміщення іншої інформації на сайті (як-то строк доставки товару, порядок оплати, гарантії тощо), то підприємці повинні підійти до цього питання дуже виважено. В ч. 1 ст. 10 аналізованого закону зазначено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). В ст. 11 цього закону встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.Тобто продавець повинен чітко розуміти, що, розміщуючи на сайті повністю умови договору купівлі-продажу товару він тим самим заявляє про те, що він готовий укласти цей договір на вказаних умовах з будь-якою особою, якщо покупець прийме цю пропозицію, з моменту прийняття (акцепту) пропозиції сторони вважатимуться зобов'язаними за цим договором (покупець зобов'язаний надати товар, а покупець отримати та оплатити, у разі порушення цих умов ‒ вимагати виконання умов та нести відповідальність). Безперечно, залежно від специфіки бізнесу суб'єкта, така схема розвитку правовідносин може бути прийнятною. В ч. 4 цієї статті вказано, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Але як же відмежувати пропозицію (оферту) від реклами, комерційного електронного повідомлення, які є запрошенням для невизначеного кола осіб надсилати пропозицію (оферту) продавцю? Реклами, оголошення за своєю сутністю не створюють для розміщувача таких оголошень договірних зобов'язань, на відміну від розміщувача публічної оферти, перш за все через те, що не містять істотних умов договору або вичерпної інформації, необхідної для його укладення. Тому для деяких суб'єктів доцільніше не створювати для себе передчасно зобов'язань, які, можливо, він не зможе виконати (наприклад, не матиме достатньої кількості товару), а це в свою чергу є порушенням договору.

Ст. 11 також встановлено, щоелектронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Акцепт може бути наданий шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.Як бачимо, в законі виокремили три окремих способи прийняття пропозиції. Крім того, передбачається, що електронний договір може містити інформацію про спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту).Отже, договір буде вважатись укладеним з моменту, коли буде наданий акцепт (з моменту надсилання електронного повідомлення, заповнення формуляра, або вчинення дії, наприклад, оплати, чи в інший спосіб, про який домовляться сторони).

В той же час в ч. 4 ст. 13 встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти електронний договір (оферту), протягом строку для відповіді не здійснила оплату відповідно до зазначених у пропозиції умов, така пропозиція вважається неприйнятою. Ця норма по логіці повинна стосуватись розрахунків, в яких передбачена попередня оплата товару, тобто прийняття пропозиції у формі вчинення певної дії, адже акцепт може виражатись і в інших формах, про що зазначено в п. 6 ст. 11. Якщо ж ускладненість договору пов'язувати виключно з моментом оплати, інші способи укладення нівелюються, і, крім того, цей спосіб не завжди є доцільним з огляду на специфіку  господарської діяльності.

Що стосується відповідальності за невиконання вимог аналізованого закону, то законодавець не вигадував велосипед і зазначив, що відповідальність наступає відповідно до чинного законодавства. Тому виникає питання: що буде, якщо, наприклад, продавець на своєму сайті не вкаже зазначені в законі відомості? В законі за це спеціальна відповідальність не передбачена. Але все одно розслаблятись не треба, адже контролюючі органи, наприклад, податкові органи, інспекція з питань захисту прав споживачів тощо можуть пред'явити претензії до підприємця щодо невідповідності інформації, яка повинна міститися на сайті, що може у тій чи іншій мірі порушувати права споживачів. Тому правопорушення і відповідальність за них у сфері електронної комерції буде визначатись відповідно до законодавства про захист прав споживачів.

02.10.2015 

Законом України від 01 липня 2015 № 569, який набрав чинності 23.07.2015, п. 296.10 ст. 296 ПКУ викладено у новій редакції, відповідно до якої РРО не застосовується платниками єдиного податку першої групи; другої, третьої групи (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом діїсвідоцтва платника єдиного податку.Одразу хотілося б зазначити, що свідоцтво платника єдиного податку на сьогодні не видається, замість нього платник безкоштовно за власним бажанням може отримати витяг з Реєстру платників єдиного податку. Ці зміни були внесені Законом України від 24.10.2013 року № 657 й набули чинності 01.01.2014. Чомусь законодавець не врахував ці зміни в законодавстві.

Названий Закон № 569 скасовує дію Закону України від 28.12.2014 № 71 щодо застосування РРО єдинниками третьої групи з 01.07.2015 і другої групи з 01.01.2016. Тепер встановлення РРО пов'язано не з настанням відповідної дати, а з умовою отримання відповідного обсягу виручку за конкретний період.

З приводу цього Закону виникає декілька цікавих запитань. На одне з таких запитань ДФС надала відповідь. Так, на питання: З якого періоду ФОП - платники ЄП другої та третьої груп повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій?[1]фіскали зазначили, що фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку третьої групи, які за перше півріччя 2015 року перевищили обсяг доходу 1000000 гривень, зобов'язані з 01.10.2015 при здійсненні своєї господарської діяльності застосовувати реєстратори розрахункових операцій або перейти на використання виключно безготівкових розрахунків.

Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку другої групи у разі перевищення обсягу доходу 1000000 гривень у 2015 році (незалежно від місяця, у якому відбулося таке перевищення) зобов'язані з 01.01.2016 при провадженні своєї господарської діяльності розпочати застосування реєстраторів розрахункових операцій. Як бачимо, конструктиву в цій відповіді бракує. У відповіді державний орган не надав конкретного механізму вирішення практичних питань, з якими неодмінно зіткнеться кожний єдинник, якщо обсяг доходу буде перевищувати встановлену межу.

Що стосується єдинників третьої групи, то виникає декілька запитань. Якщо за перше півріччя платник не перевищив обсягу обороту в 1000000 грн, але таке перевищення відбулося в період з липня по жовтень, тобто в третьому кварталі, чи потрібно тоді з 01.10.2015 встановлювати РРО? А якщо таке перевищення відбулось у четвертому кварталі, чи повинен він застосовувати РРО із січня 2016 року або ж «фіскальні лічильники» обнулятимуться з нового календарного року? Наразі питання залишаються риторичними.

 Що робити платникам другої групи із сумою доходу понад встановлену межу, якщо все таки перевищення відбулось протягом 2015 року, наприклад у 3 кварталі?

Враховуючи досвід минулих років, перестаєш сліпо вірити букві закону та державним органам. Указом Президента від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", який наразі втратив чинність, було встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 98 N727» у ст. 1 Указу під словом «рік» розуміється календарний рік.

Логічно, що в підприємницькій діяльності шляхів розвитку більше, ніж записано в законі, тому у платників виникали питання, що робити, якщо перебільшення встановленого мінімуму сталося в середині року? Яким чином оподатковуватиметься сума перебільшення? В законодавстві порядок вирішення цих питань не було регламентовано, тому платники, керуючись засадами податкового права, трактували цю ситуацію на власну користь: допрацьовували календарний рік на спрощеній системі, платили ті податки, які вимагались на спрощеній системі, і переходили на загальну систему оподаткування вже з нового року. Звичайно, у податкових органів було інше бачення цієї ситуації: суму перевищення встановленого обсягу доходу вони вимагали оподатковувати у відповідності із загальною системою, таку ж позицію зайняли і судові органи. Тому платникам, які протягом календарного року допускали перевищення встановленого обсягу доходу, нараховувались ПДВ, ПДФО, виплати в Пенсійний фонд і штрафні санкції.

З огляду на минулі роки, можна передбачити, що, скоріш за все, фіскали будуть трактувати норму закону щодо застосування РРО на власну користь і застосовуватимуть відповідні санкції до платників, а санкції відповідно до Закону України «Про РРО» достатньо великі. У цій ситуації більшість підприємців, скоріш за все, не буде «перевищувати» встановлені законом межі, але тим, хто покаже свої обсяги обороту, прийдеться повоювати із податковими органами за свої права.

Вважаємо, що в цій ситуації необхідно внести відповідні зміни до ПКУ щодо встановлення порядку застосування цієї норми Закону або ДФС необхідно надати офіційне роз'яснення з цього приводу, адже це питання виходить за рамки індивідуальних податкових консультацій і вимагає легального закріплення.

 

 


24.09.2015

Новорічні подарунки, піднесені бізнесу Верховною Радою України, у вигляді змін до Податкового кодексу продовжують «радувати» ще й досі. Очікування початку застосування РРО підприємцями - єдинниками на IIгрупі з 01.01.2016 іIII з 01.07.2015проходило із завмиранням серця. Але влада «змилувалася» над платника та «подарувала» Закон № 569 від 01.07.2015, яким дозволила не застосовувати РРО платникам єдиного податку II,IIIгруп, якщо обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень. Можна сказати, що відбулися «легким переляком» і можна продовжувати спокійно працювати, але щасливий кінець, на жаль, буває лише в казках.

Закон № 569 був прийнятий 01.07.2015. В Законі встановлено, що він набуває чинності з дня його офіційного опублікування. Перша публікація Закону відбулась лише 23.07.2015 в газеті «Голос України». Тому, якщо слідувати букві закону, майже місяць підприємці повинні були застосовувати РРО до набуття чинності названим Законом, і податківці мають законне право перевіряти підприємців з питань застосування РРО в цей період.

Після прийняття таких змін випливає наступне питання: як ефективно здійснювати контроль за обсягом доходу платників податків? На це питання дати відповідь вирішив Кабмін, і 28 серпня на сайті ДФС було опубліковано проект постанови Кабміну «Про затвердження Порядку здійснення органами доходів і зборів контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами – підприємцями) обсягу доходу відповідно до пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України». Нагадаємо, що ФОПи, на відміну від юридичних осіб, можуть вільно приймати готівку і самостійно обліковувати її в Книзі обліку доходів, тобто фактично на власний розсуд визначати яку суму поставити собі в дохід.

На нашу думку, в цьому проекті не запропоновано ефективного механізму здійснення контролю за обсягом доходу платників. В документі продубльовано загальні норми Податкового кодексу, які не містять конкретних шляхів виявлення доходів ФОПів. За таких обставин скоріш за все будуть продовжувати діяти такі старі перевірені способи, як контрольна закупка, контроль за обсягом доходу тощо.

З огляду на це можна стверджувати, що законодавець створив вільний простір для «творчої» діяльності, в ході якої будуть «придумуватись» нові й нові способи контролю за платниками, закон в руках контролюючих органів може в котрий раз стати «дишлом», що неминуче дасть ще один поштовх для хабарництва, державного свавілля і маніпуляцій в ході здійснення «покладених на податкові органи функції», можливо простіше було б ввести РРО для усіх, але ж спростити його застосування та зменшити штрафи, які з ним пов’язані.

08.09.2015

Page 1 of 12

  • «
  •  Start 
  •  Prev 
  •  1 
  •  2 
  •  3 
  •  4 
  •  5 
  •  6 
  •  7 
  •  8 
  •  9 
  •  10 
  •  Next 
  •  End 
  • »