ООО «БОНАСЕНС»

Правовое сопровождение бизнеса

Главная » Новости
Среда, 20 Сен 2017
  • Russian (CIS)
  • English (United Kingdom)

Новости

Усім вийти із сутінок!

E-mail Печать

В України вже стає традицією під Новий рік приймати зміни до податкового законодавства. В цьому році навколо податкової реформи спрощеної системи оподаткування (далі- ССО) точилося чимало дискусій, адже Мінфіном було запропоновано доволі суперечливу концепцію, яка реально могла б стати основою для нового Закону про внесення змін до Податкового кодексу України. Якщо тезово згадати цю пропозицію, можна виділити наступне:

залишити на спрощеній системі тільки ФОП;

створити групи А, Б, В, де в групі А дохідне більше 300 тис. грн., в групі Б ‒ до 2 млн. грн., в групі В ‒ фіксований сільськогосподарський податок з обсягом доходу до 2 млн. грн.;

ЄСВ ‒ на рівні 20 %, а згодом його скасування;

більшість «спрощенців» зобов'язати застосовувати касові апарати тощо.

Як бачимо, такий би розвиток подій реально «здув» малий і середній бізнес з економічної арени держави та загнав би або «у підпілля», або у загальну систему оподаткування, або взагалі знищив. Але ж потрібно знати українськи законодавчі традиції: спочатку приведи цапа, а потім його позбудься и усі будуть задоволені – ці традиції ще Азіров закладав.

Тому ті зміни, що були прийняти Верховною Радою України 24 грудня (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») в частини ССО платникам вже не здаються чимось страшним та химерним. Але якщо спробувати розібратися глибше із прийнятими змінами, то виявляється не все таким райдужним. Коротко виділимо наступні зміни:

1,2 групи залишено без змін;

3 група ‒обсяг доходу зменшили з 20 млн. грн. до 5 млн. грн.;

ставку оподаткування для 3 групи змінили з 2% до 3% для платників ПДВ, з 4% до 5%, де сплата ПДВ входить у цей податок;

4 група ‒ зміна з 0,09-1,35 % нормативно-грошової оцінки 1 га землі на 0,16-5,4 % нормативно-грошової оцінки 1 га землі.

Між іншим, хотілося б нагадати, що однією з основних засад податкового законодавства є стабільність(ст. 4 ПКУ), що означає зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.В свою чергу податкове законодавство має відповідати основним засадничим принципам, які покладені в основу системи оподаткування в Україні, та не може їм суперечити. Тобто, відповідні зміни мали прийматись максимум до 01.07, щоб дати змогу підприємцям спланувати свою діяльність у відповідності зі змінами. Але кого це зупиняє?

Для чого в загалі стабільність законодавства? Якщо у Уряді не знають, то нагадаємо: для можливості планувати бізнес.

Про те, відповідно до пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України перехід із загальної системи оподаткування у спрощену здійснюється не пізніше 15 календарних днів до початку нового календарного кварталу (який починається з 01.01); відповідно до пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 ПКУ перехід на іншу групу чи іншу відсоткову ставку в межах єдиного податку повинен здійснюватись також не пізніше 15 календарних днів до початку нового календарного кварталу; відповідно до пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платник може відмовитись від сплати єдиного податку не менш, як за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу.

З огляду на те, що зазначені вище зміни були прийняті 24 грудня (за 7 днів до початку нового бюджетного року), платникам не дали можливості скористатись своїм законним правом, здійснити податкове планування свого бізнесу на новий рік та обрати оптимальні для себе умови, тому останні вимушені прийняти правила гри, які їм нечесно нав'язали.

Проте яке там планування. «Усім вийти із сутінок!» пропонує Яценюк – нічна варта у діє…

Бійся данайців що приносять дари, або ще один троянський кінь податкового законодавства.

E-mail Печать

Законом України від 01 липня 2015 № 569, який набрав чинності 23.07.2015, п. 296.10 ст. 296 ПКУ викладено у новій редакції, відповідно до якої РРО не застосовується платниками єдиного податку першої групи; другої, третьої групи (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом діїсвідоцтва платника єдиного податку.Одразу хотілося б зазначити, що свідоцтво платника єдиного податку на сьогодні не видається, замість нього платник безкоштовно за власним бажанням може отримати витяг з Реєстру платників єдиного податку. Ці зміни були внесені Законом України від 24.10.2013 року № 657 й набули чинності 01.01.2014. Чомусь законодавець не врахував ці зміни в законодавстві.

Названий Закон № 569 скасовує дію Закону України від 28.12.2014 № 71 щодо застосування РРО єдинниками третьої групи з 01.07.2015 і другої групи з 01.01.2016. Тепер встановлення РРО пов'язано не з настанням відповідної дати, а з умовою отримання відповідного обсягу виручку за конкретний період.

З приводу цього Закону виникає декілька цікавих запитань. На одне з таких запитань ДФС надала відповідь. Так, на питання: З якого періоду ФОП - платники ЄП другої та третьої груп повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій?[1]фіскали зазначили, що фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку третьої групи, які за перше півріччя 2015 року перевищили обсяг доходу 1000000 гривень, зобов'язані з 01.10.2015 при здійсненні своєї господарської діяльності застосовувати реєстратори розрахункових операцій або перейти на використання виключно безготівкових розрахунків.

Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку другої групи у разі перевищення обсягу доходу 1000000 гривень у 2015 році (незалежно від місяця, у якому відбулося таке перевищення) зобов'язані з 01.01.2016 при провадженні своєї господарської діяльності розпочати застосування реєстраторів розрахункових операцій. Як бачимо, конструктиву в цій відповіді бракує. У відповіді державний орган не надав конкретного механізму вирішення практичних питань, з якими неодмінно зіткнеться кожний єдинник, якщо обсяг доходу буде перевищувати встановлену межу.

Що стосується єдинників третьої групи, то виникає декілька запитань. Якщо за перше півріччя платник не перевищив обсягу обороту в 1000000 грн, але таке перевищення відбулося в період з липня по жовтень, тобто в третьому кварталі, чи потрібно тоді з 01.10.2015 встановлювати РРО? А якщо таке перевищення відбулось у четвертому кварталі, чи повинен він застосовувати РРО із січня 2016 року або ж «фіскальні лічильники» обнулятимуться з нового календарного року? Наразі питання залишаються риторичними.

 Що робити платникам другої групи із сумою доходу понад встановлену межу, якщо все таки перевищення відбулось протягом 2015 року, наприклад у 3 кварталі?

Враховуючи досвід минулих років, перестаєш сліпо вірити букві закону та державним органам. Указом Президента від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", який наразі втратив чинність, було встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 98 N727» у ст. 1 Указу під словом «рік» розуміється календарний рік.

Логічно, що в підприємницькій діяльності шляхів розвитку більше, ніж записано в законі, тому у платників виникали питання, що робити, якщо перебільшення встановленого мінімуму сталося в середині року? Яким чином оподатковуватиметься сума перебільшення? В законодавстві порядок вирішення цих питань не було регламентовано, тому платники, керуючись засадами податкового права, трактували цю ситуацію на власну користь: допрацьовували календарний рік на спрощеній системі, платили ті податки, які вимагались на спрощеній системі, і переходили на загальну систему оподаткування вже з нового року. Звичайно, у податкових органів було інше бачення цієї ситуації: суму перевищення встановленого обсягу доходу вони вимагали оподатковувати у відповідності із загальною системою, таку ж позицію зайняли і судові органи. Тому платникам, які протягом календарного року допускали перевищення встановленого обсягу доходу, нараховувались ПДВ, ПДФО, виплати в Пенсійний фонд і штрафні санкції.

З огляду на минулі роки, можна передбачити, що, скоріш за все, фіскали будуть трактувати норму закону щодо застосування РРО на власну користь і застосовуватимуть відповідні санкції до платників, а санкції відповідно до Закону України «Про РРО» достатньо великі. У цій ситуації більшість підприємців, скоріш за все, не буде «перевищувати» встановлені законом межі, але тим, хто покаже свої обсяги обороту, прийдеться повоювати із податковими органами за свої права.

Вважаємо, що в цій ситуації необхідно внести відповідні зміни до ПКУ щодо встановлення порядку застосування цієї норми Закону або ДФС необхідно надати офіційне роз'яснення з цього приводу, адже це питання виходить за рамки індивідуальних податкових консультацій і вимагає легального закріплення.

 

 


24.09.2015

Працюйте без РРО, але у спокою ми Вас не залишимо.

E-mail Печать

Новорічні подарунки, піднесені бізнесу Верховною Радою України, у вигляді змін до Податкового кодексу продовжують «радувати» ще й досі. Очікування початку застосування РРО підприємцями - єдинниками на IIгрупі з 01.01.2016 іIII з 01.07.2015проходило із завмиранням серця. Але влада «змилувалася» над платника та «подарувала» Закон № 569 від 01.07.2015, яким дозволила не застосовувати РРО платникам єдиного податку II,IIIгруп, якщо обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень. Можна сказати, що відбулися «легким переляком» і можна продовжувати спокійно працювати, але щасливий кінець, на жаль, буває лише в казках.

Закон № 569 був прийнятий 01.07.2015. В Законі встановлено, що він набуває чинності з дня його офіційного опублікування. Перша публікація Закону відбулась лише 23.07.2015 в газеті «Голос України». Тому, якщо слідувати букві закону, майже місяць підприємці повинні були застосовувати РРО до набуття чинності названим Законом, і податківці мають законне право перевіряти підприємців з питань застосування РРО в цей період.

Після прийняття таких змін випливає наступне питання: як ефективно здійснювати контроль за обсягом доходу платників податків? На це питання дати відповідь вирішив Кабмін, і 28 серпня на сайті ДФС було опубліковано проект постанови Кабміну «Про затвердження Порядку здійснення органами доходів і зборів контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами – підприємцями) обсягу доходу відповідно до пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України». Нагадаємо, що ФОПи, на відміну від юридичних осіб, можуть вільно приймати готівку і самостійно обліковувати її в Книзі обліку доходів, тобто фактично на власний розсуд визначати яку суму поставити собі в дохід.

На нашу думку, в цьому проекті не запропоновано ефективного механізму здійснення контролю за обсягом доходу платників. В документі продубльовано загальні норми Податкового кодексу, які не містять конкретних шляхів виявлення доходів ФОПів. За таких обставин скоріш за все будуть продовжувати діяти такі старі перевірені способи, як контрольна закупка, контроль за обсягом доходу тощо.

З огляду на це можна стверджувати, що законодавець створив вільний простір для «творчої» діяльності, в ході якої будуть «придумуватись» нові й нові способи контролю за платниками, закон в руках контролюючих органів може в котрий раз стати «дишлом», що неминуче дасть ще один поштовх для хабарництва, державного свавілля і маніпуляцій в ході здійснення «покладених на податкові органи функції», можливо простіше було б ввести РРО для усіх, але ж спростити його застосування та зменшити штрафи, які з ним пов’язані.

08.09.2015

Пиво и камікадзе

E-mail Печать

Підприємців, які вирішили займатись бізнесом в Україні це досить сміливі  люди. Підприємці, господарська діяльність яких пов'язана із алкогольними і тютюновими виробами, це камікадзе. Така ситуація зумовлена, зокрема, нелегкими законодавчими реаліями, в яких мусять працювати підприємці, а податкові органи в свою чергу, «щоб життя медом не здавалось», надають роз'яснення і своє бачення чинного податкового законодавства, яке досить часто протиріч нормі, яку тлумачать. Як відомо, з 01 липня 2015 року суб'єкти господарювання, які здійснюють продаж пива, повинні придбати РРО та ліцензію на торгівлю пивом, адже пиво відтепер такий же повноправний алкогольний напій, як і горілка.

Були дискусії щодо торгівельної площі для здійснення продажу пива, адже пиво тепер алкогольний напій, тому і вимоги щодо організації торгівлі повинні ставитись як до всіх алкогольних напоїв. Нарешті, Державна фіскальна служба своєму Листі від 19.06.2015 № 22173/7/99-99-21-02-17 «Про надання інформації» надала роз'яснення щодо торгівлі алкогольними напоями. В листі зазначається, що з метою забезпечення належного контролю за обігом алкогольних напоїв, недопущення реалізації фальсифікованої продукції та враховуючи зміни, внесені до Закону №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які набирають чинності з 01.07.2015, щодо пива, реалізація якого дозволена у місцях торгівлі без обмеження торгівельної площі, пропонується на лицьовій стороні бланка ліцензії зазначати додатково вид алкогольної продукції у дужках - слово «пиво». У разі встановлення факту торгівлі алкогольними напоями суб’єкти господарювання, які отримали такі ліцензії, несуть відповідальність згідно зі ст. 17 Закону №481 у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень за порушення вимог статті 15-3 цього Закону, якою встановлена заборона продажу алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових у невизначених для цього місцях торгівлі. Визначення терміна «місце торгівлі» наведено у статті 1 Закону № 481 відповідно до якої місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Із закону випливає, що контролюючі органи можуть перевірити місце торгівлі щодо його відповідності встановленій площі та застосовувати санкції у разі її невідповідності закону. Здавалося продавці пива могли б зітхнути з полегшенням, адже для них не застосовується обмеження торгівельної площі, а, отже, застосування санкцій їм не загрожує. Але 07 серпня 2015 року Державна фіскальна служба надала відповідь на запитання «Чи застосовуються штрафні санкції до суб'єктів господарювання, які на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснюють торгівлю виключно пивом в кіосках, палатках, павільйонах, приміщеннях контейнерного типу тощо (без обмеження площі)?»[1]

З переляканим поглядом підприємці ознайомились із висновком цієї відповіді, в якому зазначається, що відповідно до ст. 17 Закону України № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема у разі продажу алкогольних напоїв, у т. ч. пива у невизначених для цього місцях торгівлі - 6800 грн.

Але заслуговує на увагу логіка цієї відповіді в цілому. Фіскали посилаються, зокрема на Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, Державні будівельні норми ДБН В.2.2-23:2009, Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 та надають визначення понять «будівлі», «торговельна зала магазину (крамниці)», «торговельна площа магазину (крамниці)». Із цих визначень роблять висновок про те, що поняття торговельної площі обов'язково передбачає, що покупець повинен зайти до торговельного закладу, вибрати товар (у цьому випадку алкогольні напої) та здійснити розрахунок, тому до продавців пива також застосовуються фінансові санкції у разі торгівлі у невизначених місцях. Але якщо уважно прочитати визначення поняття «місце торгівлі» у Законі, то стає зрозумілим, що в ньому використовуються тільки поняття «торгове приміщення (будівля)» і «торгова площа», визначення яких у відповіді не міститься. Натомість зроблена блискуча спроба підмінити поняття і перейти до характеристики інших об'єктів торгівлі, а саме магазинів (крамниць), будівельні та технічні вимоги до яких, м'яко кажучи, відрізняються від вимог, що ставляться зокрема до кіосків, які є малими архітектурними формами, а не будівлями.

Також при вивченні такого роз'яснення випливає наступне питання щодо меж компетенції податкових органів. В ч. 3 ст. 17 Закону № 481 зазначено органи, які застосовують фінансові санкції: рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України. В п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України № 481 перелічено підстави для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.Як бачимо, підставою застосування фінансових санкцій є порушення вимог закону при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та виробництво і обіг, а не порушення будівельних та архітектурних норм, яким повинні відповідати місця торгівлі. В Україні на сьогодні державний архітектурно-будівельний контроль здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію Україні від № 294 та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю від № 553. Отже, дотримання вимог законодавства у сфері будівництва і архітектури не входить до компетенції податкових органів, тому посилання на відповідні нормативні акти як на підставу для віднесення місць торгівлі до непризначених для цього та застосування податковими органами через це фінансових санкцій до суб'єктів господарювання є недоречним і виходить за межі компетенції контролюючого органу.

Не бажаючи «випускати» ринок торгівлі пивом з-під свого фіскального контролю, податкові органи вкотре зробили спробу «притягнути за вуха» закон і застосувати його там, де він фактично застосований бути не може. При цьому фіскальні органи вкотре забувають про існування презумпції правомірності рішень платника податку та ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої ВСІ державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи повинні діяти виключно на підставі, у спосіб та в межах повноважень, установлених законом.

Вважаємо за необхідне наголосити на тому, що в статті ми надаємо своє бачення ситуації, що склалася, керуючись чинним законодавством та здоровим глуздом. Але підприємцям, про яких йшла мова, необхідно пам'ятати, що скоріш за все податкові органи будуть керуватись саме цим роз'ясненням і такою логікою при проведенні перевірок. Тому у цій ситуації суб'єктам господарювання необхідно знати і розуміти свої права для їх ефективного захисту у протистоянні з фіскалами.

14.08.2015



[1] http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ZN036877.html

Страница 1 из 13