ООО «БОНАСЕНС»

Правовое сопровождение бизнеса

Главная » Cтатьи » Українське законодавство наближається до сучасних умов ведення бізнесу
Среда, 24 Май 2017
  • Russian (CIS)
  • English (United Kingdom)

Українське законодавство наближається до сучасних умов ведення бізнесу

E-mail Печать

Як відомо, 03 вересня був прийнятий Закон «Про електронну комерцію», який набув чинності 30 вересня. З прийняттям цього Закону прогнозують новий виток у розвитку торгівлі в Україні взагалі та в інтернет-торгівлі зокрема. Звичайно, положення цього нормативного акту ще неодноразово будуть критикуватись та перевірятись часом і практикою, але взагалі Закон дозволяє вивести інтернет-торгівлю з тіні та розглядати цей вид торгівлі як повноцінний поряд із традиційною торгівлею.

Розглянемо деякі питання, що безпосередньо стосуватимуться суб'єктів господарювання.

Перш за все треба розуміти, кого стосується цей Закон. У ст. 3 п. 15 надано визначення суб'єкта електронної комерції, де зазначається, що це суб'єкт господарювання, який реалізую товари, виконую роботи, надає послуги, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує товари, роботи, послуги. При цьому у ст. 1 ч. 2 зазначено, що дія Закону не поширюється на правочини із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги, крім випадків, коли сторони домовились про поширення на них норм цього Закону.Отже, продавець (виконавець) повинен бути суб'єктом підприємницької діяльності, а покупець як фізичною особою, так і підприємцем.

На своєму сайті продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг відтепер повинен надати наступну інформацію: повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця; місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи - підприємця; адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину; ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи – підприємця; відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню; щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та, у разі доставки товару, - інформація про вартість доставки; інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню. Іншими відомості, до яких споживачі повинні мати доступ, можуть бути, зокрема, Закон «Про захист прав споживачів», різні правила щодо торгівлі продовольчими, непродовольчими товарами, надання послуг і виконання певних робіт, адреси, номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів, книга скарг і пропозицій (як же вона буде виглядати на сайті? І чи повинна бути затверджена електронна версія такої книги?).

Також викликає запитання щодо розміщення інформації про місце реєстрації і фактичного проживання ФОП (!). Як мінімум, це порушує права підприємця як людини щодо його конфіденційності. Але це проблема загальна щодо сприйняття ФОПа як людини і як підприємця, в цьому ж законі це питання вирішили залишити як є.

Щодо розміщення іншої інформації на сайті (як-то строк доставки товару, порядок оплати, гарантії тощо), то підприємці повинні підійти до цього питання дуже виважено. В ч. 1 ст. 10 аналізованого закону зазначено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). В ст. 11 цього закону встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.Тобто продавець повинен чітко розуміти, що, розміщуючи на сайті повністю умови договору купівлі-продажу товару він тим самим заявляє про те, що він готовий укласти цей договір на вказаних умовах з будь-якою особою, якщо покупець прийме цю пропозицію, з моменту прийняття (акцепту) пропозиції сторони вважатимуться зобов'язаними за цим договором (покупець зобов'язаний надати товар, а покупець отримати та оплатити, у разі порушення цих умов ‒ вимагати виконання умов та нести відповідальність). Безперечно, залежно від специфіки бізнесу суб'єкта, така схема розвитку правовідносин може бути прийнятною. В ч. 4 цієї статті вказано, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Але як же відмежувати пропозицію (оферту) від реклами, комерційного електронного повідомлення, які є запрошенням для невизначеного кола осіб надсилати пропозицію (оферту) продавцю? Реклами, оголошення за своєю сутністю не створюють для розміщувача таких оголошень договірних зобов'язань, на відміну від розміщувача публічної оферти, перш за все через те, що не містять істотних умов договору або вичерпної інформації, необхідної для його укладення. Тому для деяких суб'єктів доцільніше не створювати для себе передчасно зобов'язань, які, можливо, він не зможе виконати (наприклад, не матиме достатньої кількості товару), а це в свою чергу є порушенням договору.

Ст. 11 також встановлено, щоелектронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Акцепт може бути наданий шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.Як бачимо, в законі виокремили три окремих способи прийняття пропозиції. Крім того, передбачається, що електронний договір може містити інформацію про спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту).Отже, договір буде вважатись укладеним з моменту, коли буде наданий акцепт (з моменту надсилання електронного повідомлення, заповнення формуляра, або вчинення дії, наприклад, оплати, чи в інший спосіб, про який домовляться сторони).

В той же час в ч. 4 ст. 13 встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти електронний договір (оферту), протягом строку для відповіді не здійснила оплату відповідно до зазначених у пропозиції умов, така пропозиція вважається неприйнятою. Ця норма по логіці повинна стосуватись розрахунків, в яких передбачена попередня оплата товару, тобто прийняття пропозиції у формі вчинення певної дії, адже акцепт може виражатись і в інших формах, про що зазначено в п. 6 ст. 11. Якщо ж ускладненість договору пов'язувати виключно з моментом оплати, інші способи укладення нівелюються, і, крім того, цей спосіб не завжди є доцільним з огляду на специфіку  господарської діяльності.

Що стосується відповідальності за невиконання вимог аналізованого закону, то законодавець не вигадував велосипед і зазначив, що відповідальність наступає відповідно до чинного законодавства. Тому виникає питання: що буде, якщо, наприклад, продавець на своєму сайті не вкаже зазначені в законі відомості? В законі за це спеціальна відповідальність не передбачена. Але все одно розслаблятись не треба, адже контролюючі органи, наприклад, податкові органи, інспекція з питань захисту прав споживачів тощо можуть пред'явити претензії до підприємця щодо невідповідності інформації, яка повинна міститися на сайті, що може у тій чи іншій мірі порушувати права споживачів. Тому правопорушення і відповідальність за них у сфері електронної комерції буде визначатись відповідно до законодавства про захист прав споживачів.

02.10.2015