ООО «БОНАСЕНС»

Правовое сопровождение бизнеса

Главная » Новости » Высший административный суд Украины на стороне налогоплательщиков
Четверг, 23 Ноя 2017
  • Russian (CIS)
  • English (United Kingdom)

Высший административный суд Украины на стороне налогоплательщиков

E-mail Печать

Информационное письмо ВАС № 2019/12/13-12

 Высший административный суд Украины признал право налогоплательщиков относить отрицательное значение объекта налогообложения за 1 квартал 2011 в затраты 2 квартала 2011 года.

 

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Інформаційний лист

від 13.09.2012 № 2019/12/13-12

Головам апеляційних
адміністративних судів

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу, на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону «Про судоустрій і статус суддів» та з метою однакового застосування адміністративними судами зазначених приписів Податкового кодексу Вищий адміністративний суд звертає увагу на таке.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого–четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

При вирішенні спорів, пов’язаних із правомірністю відображення у складі витрат другого календарного кварталу 2011 року сум від’ємного значення об’єкта оподаткування, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 та попередніх років, в адміністративних судах мали місце певні труднощі. Суди подекуди неоднаково застосовували наведену норму Податкового кодексу, у зв’язку з чим ухвалювалися протилежні за змістом рішення – як на користь платників податку, так і на користь органів державної податкової служби.

З метою однакового застосування норм чинного законодавства, яке регулювало розглядувані правовідносини, судам варто виходити з такого.

Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від’ємного значення, що є результатом розрахунку об’єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас розрахунок об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону було визначено, що якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від’ємне значення об’єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від’ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від’ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від’ємне значення об’єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від’ємного значення об’єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток – як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від’ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від’ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

На підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Включення від’ємного значення об’єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу, у разі, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від’ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв’язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від’ємного значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від’ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого–четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

При цьому тлумачення абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу в системному взаємозв’язку з абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття “від’ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року” – це від’ємне значення, отримане як розрахунок значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства. Відповідний розрахунок передбачав урахування у складі валових витрат першого кварталу 2011 року також і сум від’ємного значення об’єкта оподаткування за попередні податкові періоди.

Водночас відсутні підстави вважати, що поняття “від’ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року” охоплює лише ті суми від’ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об’єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від’ємне значення об’єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об’єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від’ємним.

Зазначені норми законодавства відображені у формах податкової звітності з податку на прибуток, які підлягали використанню платниками цього податку в першому та другому календарному кварталах 2011 року.

У першому кварталі 2011 року платники податку на прибуток мали використовувати форму Декларації з податку на прибуток підприємства, затверджену наказом Державної податкової адміністрації від 29 березня 2003 року № 143.

У рядку 04.9 цієї Декларації відображалося від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року. Як випливає з приписів пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону, у першому кварталі 2011 року до вказаного рядка без будь-яких обмежень підлягало включенню непогашене протягом попередніх звітних періодів наростаючим підсумком від’ємне значення об’єкта оподаткування, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, а також те, що виникло у 2010 році.

Значення рядка 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємства, що використовувалася як форма податкової звітності за перший квартал 2011 року, враховувалося при розрахунку значення рядка 06 цієї ж Декларації (скориговані валові витрати). У складі скоригованих валових витрат відповідне від’ємне значення об’єкта оподаткування за попередній податковий рік безпосередньо впливало на розрахунок показника рядка 08 (Об’єкт оподаткування (позитивний чи від’ємний)) Декларації з податку на прибуток, що використовувалася як форма податкової звітності за перший квартал 2011 року.

Саме у рядку 08 Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПАУ від 29 березня 2003 року № 143, відображався результат розрахунку значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Вказане значення могло бути як позитивним, так і від’ємним.

Правові наслідки формування від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу. Згідно з указаною нормою Перехідних положень, у разі, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що використовується платниками податку починаючи з другого кварталу 2011 року, затверджена наказом ДПАУ від 28 лютого 2011 року № 114.

У рядку 06.6 цієї Декларації підлягає відображенню, зокрема, від’ємне значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Тобто у другому кварталі 2011 року до рядка 06.6 Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПАУ від 28 лютого 2011 року № 114, підлягає перенесенню у повному обсязі від’ємне значення рядка 08 Декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року.

Причому ні закон, ні Податковий кодекс з не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від’ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від’ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від’ємне значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від’ємного значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від’ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Ураховуючи викладене, не може бути підставою для визначення контролюючим органом платникові податку податкових зобов’язань із податку на прибуток саме собою включення до складу витрат другого кварталу 2011 року сум від’ємного значення, зазначених у попередньому абзаці.

Водночас судам варто в цілому оцінювати правомірність рішень податкових органів про визначення податкових зобов’язань внаслідок завищення платниками податку суми від’ємного значення з податку на прибуток.

При вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу, судам у відповідних випадках варто досліджувати обставини формування сум від’ємного значення, задекларованого платниками податків. При цьому необхідно дати оцінку обґрунтованим належними доказами доводам податкового органу, які заперечують достовірність даних податкового обліку щодо формування від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток. Зокрема, може заперечуватися реальний характер господарських операцій платника податків, наслідком яких стало утворення збитків, також можуть бути наведені доводи щодо неправомірного застосування платником податків окремих норм, які регулюють справляння податку на прибуток, наприклад, щодо відображення у складі валових витрат курсових різниць тощо.

На деяких обставинах, що можуть вказувати на відсутність реального характеру господарських операцій, за результатами яких сформовано дані податкового обліку, наголошено в інформаційному листі ВАС від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11.

У разі встановлення обставин, що свідчать про відсутність реального характеру операцій платників податків, які спричинили виникнення від’ємного значення об’єкта оподаткування, відповідні суми повинні бути виключені зі складу витрат, що враховувалися в розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток.

Отже, під час розгляду справи щодо правомірності формування суми від’ємного значення з податку на прибуток судом може бути встановлено порушення платником податку інших правил оподаткування цим податком, не пов’язаних із застосуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу.

У такому разі правомірність визначених контролюючим органом податкових зобов’язань із податку на прибуток має оцінюватися з урахуванням фактично вчинених платником податку порушень.

У відповідних випадках суди повинні витребувати у податкового органу розрахунок визначених платникові податку сум податкових зобов’язань з урахуванням фактично вчинених таким платником порушень, у тому числі не пов’язаних із перенесенням сум від’ємного значення з податку на прибуток до витрат другого кварталу 2011 року, але таких, що впливають на правильність формування відповідних сум.

При цьому суди повинні враховувати всі належні та допустимі згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, які надаються сторонами під час провадження у справі в суді. Зокрема, суди не повинні обмежуватися дослідженням лише тих доказів, які були проаналізовані податковим органом під час проведення перевірки. Як платник податків, так і податковий орган, можуть надати суду інші докази, що стосуються правомірності формування платником податків сум від’ємного значення з податку на прибуток. Причини неподання чи відсутності відповідних доказів під час проведення перевірки повинні оцінюватися судами з урахуванням усіх обставин справи.

Одночасно судам варто мати на увазі, що з 1 липня 2012 року пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу діє в новій редакції, затвердженій Законом України від 24.05.2012 № 4834-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм”, зі змінами, внесеними Законом від 05.07.2012 № 5083-VI.

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.

Заступник Голови суду    М.Цуркан